я!

записки українського самасшедшого

мій апокаліпсис
я!
orange_fille
заїбало то всьо! заїбали подружки, які або підставляють, або на них взагалі покластися неможливо... може і правду казав ти, мій друже, що я занадто багато концентрую навколо себе людей, і це неможливо, щоб всі були друзями. проте... може це мені життєво необхідно, як... як... кисень чи шоколад? тому і виходить така фігня...
а може в мені прокинувся інстинкт власниці, який я так довго намагалася викорінити всупереч собі, своїй природі? риба я, все ж таки за гороскопом...

а може я занадто повірила тобі? все ж таки чоловікам довіряти не можна! та твої слова про любов на все життя,почуття, які не зникають з часом, а тільки все більше розгораються... я довго не піддавалась, але потім все ж повірила... 

тепер сиджу і чекаю твого дзвінка як сліпі судного дня. щоб отримати винагороду. та мій апокаліпсис вже здається тут.


ПО ЛЮБОМУ
я!
orange_fille
В кімнату заходить симпатичний хлопець з великим букетом різноколірних троянд та питає нас з Валерією, чи віримо ми в справжнє кохання. Ми переглядаємося та відповідаємо ствердно (як потім з'ясували, подумали тоді обоє однаково, що хлопець зайшов нас клеїти, наївні:)). Він пропонує нам вибрати троянду до вподоби та просить віднести їх на 6 поверх своїй коханій дівчині, серце якої хоче підкорити. Ми погоджуємся. Через кілька хвилин виходимо і помічаємо, що за нами йдуть ще якісь хлопці з квітами. А в кімнаті вже купа незнайомих людей з трояндами. Помітивши не  дуже приємно здивовані очі дівчини, якій призначались квіти, виникло кілька питань:
1. Чи хлопець захотів освідчитися?                          
2. Хлопець дуууже провинився?

3. В дівчини день народження?
4. Хлопець тільки на етапі залицяння?

Отака-от правда життя)

la vie..en moitié!
я!
orange_fille
Parfois  il me semble que la vie est parfais. Mais quand tu n'es pas ivre, tous va qux déchets. Puis tu te sens, que tu es zéro et ton  existence ne signifie rien.

?

Log in